Формування національного типу особистості через залучення дітей до джерел народного мистецтва

Формування  національного типу  особистості через залучення

дітей до джерел народного мистецтва.

Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Якщо враховувати виховну силу   народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку дитячої особистості. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість. Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами. Бабусина казка, мамина колискова, дідусева сопілочка — це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими спогадами про дитинство, але й формує стійкий зв'язок із рідним народом, його культурою.

Для того щоб успішно розв'язати народознавчі завдання ми  використовуюємо цілий комплекс навчально-виховних заходів, що містить, зокрема, різні види творчості: вишиванки, писанки, різьблення по дереву, гончарство, елементи обробки національного одягу, народну пісню, хоровод, гру, вірші, заклички, примовки, прислів'я та приказки, загадки, прикмети, легенди, повір'я.

Педагогічний колектив  використовує  на своїх заняттях українські народні звичаї, традиції, обряди та символіку.  Дітей ми  навчаємо  не просто споглядати, а й бачити навколишнє, помічати поруч дивне й загадкове, приховане, використовуючи при цьому народний календар. Беручи активну участь у підготовці та відзначенні свят, звичаїв і обрядів народного календаря, дошкільники проймаються глибокими патріотичними почуттями,  почуттям господаря рідної землі. При цьому вони успішно оволодівають трудовими уміннями і навичками, народною мораллю, естетикою, побутовою культурою, нормами поведінки. Педагоги змалечку навчають  любити свій народ , свою Батьківщину , почуватися її часткою. Ми  формуємо  в них відповідальності за майбутнє Батьківщини .У дитячому садку постійно святкують Великдень, День матері, Щедрий вечір, Водохрещя, День Миколая, Івана Купала, Свят - Вечір, свято Врожаю ,свято зустрічі птахів. Яким я і хочу поділитися.

Тема: Зустріч весни та  птахів за слов’янськими звичаями.

Мета:  формувати різностороннє уявлення про світ птахів, розширити і поглибити знання про весняні явища за допомогою художнього слова.  Ознайомити з давніми народними звичаями зустрічі весни в України . Виховувати любов до України , патріотизм , любов до природи та птахів , інтерес до національних звичаїв.

Обладнання : українські вбрання, « весняне колесо» , жайворонки з тіста та кольорового паперу , віночки , трембіти, ножиці, кольоровий папір, «весняне дерево», аудіо запис , проектор, мультимедійна дошка.

Заняття проведено у формі свята з дітьми старшого дошкільного віку .Зміст заняття дає змогу вихователям формувати національний тип особистості через залучення дітей до джерел народного мистецтва , саме за  таким завданням наш заклад працює вже декілька років. Бо саме народознавство виховує у вихованців моральні, патріотичні, естетичні , творчі задатки. Зміст заняття будується на основі функціонування української мови, пропаганди українського літературного мовлення , обрядовості, що дозволяє прикріплювати дітям патріотизм , любов до рідного краю, природи . Протягом заняття використовуються : презентації , аудіо запис ,   українські сучасні та народі пісні , вірші , танці,  проводиться робота з кольоровим папером.

                                                 ХІД ЗАНЯТТЯ

Аудіозапис «Пташиний спів». Презентація «Краса і велич рідного краю»)

( На мультимедійній дошці  використовуючи проектор йде показ презентації про птахів України  паралельно з включеним аудіо записом  співом птахів.

(Господиня клопоче біля печі випікаючи печиво «Жайворонків»)

 (Хлопчик звертається  до Господині)   

Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати.

Господиня: 

Благословляю!

Ведуча:

Ой виходьте, дівчата,
Та в сей час до нас,
Весну-красну стрічати,
Весну-красну вітати.

По всіх-усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну.

І всі комашки всі рослини

Вітають Дівчину-Весну.

Заходить під пісню Весна з дітьми і танцює таночок зі стрічками.

Люба Веснонько благаю!
Поверни пташок до рідного краю,  
Щоб гаї всі і луки піснями озвались,
Веселі промінця з небес засміялись!

Весна: Добре дівчатка,
Прилетять до Вас пташатка,

(Обійшовши довкола промовляє)

Із краю кураю
Пташок викликаю:
– Летіть, жайворонки,
До нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята,
До нашої хати –
Весну зустрічати,
Зиму проводжати!

Господиня:

А чи знаєте ви, що з  середині березня починається справжній „ пташиний ” місяць?

14 березня, щоб прискорити процес приходу весни дівчатам і дітям на шию або руку прив’язували шерстяні ниточки червоного і білого кольору („марти”). Їх необхідно було носити до першого прильоту ластівок або лелек; лише тоді їх зав’язували на шиї тварин, на гілля плодових дерев або клали під камінь. Через декілька днів дивилися, що під каменем:  якщо там були комахи, то вважали, що народиться багато ягнят, якщо черв’яки, то буде багато лошат, а якщо сонечка – телят. Вважали, що такі ниточки володіють магічною силою. 

17 березня  — день Преподобного Герасима. За народною прикметою в цей день прилітають з- за моря граки

22 березня – день Сорока Святих мучеників. Скільки проталинок з’явилося, скільки й жайворонків прилетіло. Вважалося, що в цей день прилітають жайворонки. На Сорок святих печуть із тіста коржики у формі пташок на честь жайворонків, що тоді вилітають із вирію. Залишали „жайворонків” в повітках, давали вівцям, а одного кидали в піч. Діти ходили на вулицю кликати літо, ходили в поле і закликали:  „ Жайворонок, жайворонок, візьми зиму, а нам дай літо!”

Педагогічний колектив під керівництвом  завідуючої  майстерно використовує  на своїх заняттях українські народні звичаї, традиції, обряди та символіку. Завідуюча  переконана  в тому, що дітей треба навчити не просто споглядати, а й бачити навколишнє, помічати поруч дивне й загадкове, приховане, використовуючи при цьому народний календар. Беручи активну участь у підготовці та відзначенні свят, звичаїв і обрядів народного календаря, дошкільники проймаються глибокими патріотичними почуттями, життєстверджуючим оптимізмом, почуттям господаря рідної землі. При цьому вони успішно оволодівають трудовими уміннями і навичками, народною мораллю, естетикою, побутовою культурою, нормами поведінки.

У дитячому садку постійно святкують Великдень, День матері, Щедрий вечір, Водохрещя, День Миколая, Івана Купала, Свят - Вечір, свято Врожаю.

Галиною Василівною  був розроблений план роботи з вивчення народознавства  де важливе місце у вихованні дошкільників займають родинні традиції та обряди. Діти активно вивчають родовід і по батьковій і по материнській лінії: «Як звуть тата твого тата? А тата дідуся? Яке прізвище у мами твоєї мами? та ін.» Дізнаючись про своє генетичне дерево, дошкільник відчуває себе причетним до певного народу, відчуває себе впевненіше. Все це виховує в дітей гордість, гідність, прагнення не осоромити, а зберегти і примножити честь свого родоводу та примножує цікавість до родинної обрядовості.

З дошкільниками постійно проводяться заняття - бесіди  « Чому наш прапор жовто -  блакитний» , « Про що розповідає наш герб» , « Наша Батьківщина» , « Національні символи»  тощо.   Завідуюча тісно співпрацює з батьками та громадськістю. Вони постійно залучаються до заходів та свят  як наприклад : « Нашому роду – нема переводу» , « Мама , тато , я – єдина сім* я», « Козацькі розваги» тощо.